Тетяна Каблова (учасниця VI фази): Час study visits, створення простору для науковця та науковця для всесвітнього простору
“Триває практична частина Фази VI проєкту «Інноваційний університет та лідерство. Модель академічної автономії та університет у системі освіти впродовж життя”».
Минуло два тижні інтенсивного теоретичного навчання у Ягеллонському університеті та Варшавському університеті. Тепер час study visits.
Символічно, що докторська школа гуманітарних наук та докторська школа суспільних наук Ягеллонського університету розташовані безпосередньо у серці Кракова, на Rynek Główny, у місці, де поєднується у нескінченному русі історія та сучасність, відбуваються ті міжкультурні комунікації, які створюють умови для існування нових наукових розвідок.
Директор докторської школи гуманітарних наук проф. Себастян Колодзейчик, надав нам можливість зануритися у світ науки, який базується на чотирьох модулях, що дозволяють набути методологічні навички, необхідні для засвоєння спеціалізації, відповідно до власної наукової траєкторії, а також знайти ті інтердисциплінарні зв’язки, які є основою сучасної науки та здобути нові компетентності, що так необхідні для науковця.
Створення простору для науковця та науковця для всесвітнього простору є основою докторської школи Ягеллонського університету. Особисто мене вразило, наскільки такий підхід можна адаптувати до нашої мистецької, творчої докторської школи, яка наразі перебуває у процесі свого становлення.
Ще одною цікавинкою, стало відвідування занять Університету ІІІ віку. Кажуть, що Історія мистецтв тут є популярний курс.
Хотілося б наголосити на меседжі, який регламентує за своєю суттю роботу цього університету, та який оприлюднила пані директорка, Єва Пілат: подолання маргіналізації літніх людей можливе тільки за умови їх безпосередньої залученості до суспільної та освітньої діяльності. У той момент коли це усвідомлюєш – виникає питання, а чи не складається основа людської маргіналізації ще задовго до досягнення віку студента університету ІІІ віку?
Можливо все ж таки варто розглянути також й модель Відкритого університету, яку представляла пані Катажина Лубричинська-Цихотьска у Варшавському університеті? Є над чим подумати, особливо у наших сьогоденних реаліях.
А попереду ще зустрічі, спілкування та дискусії з однодумцями, відвідування музеїв, бібліотек, які вже сприймаються як потенційний простір, як хаби для проведення науково-освітніх та культурно-мистецьких заходів.
Хочеться наголосити, що у нашій країні також вже сформовано та розвивається вектор органічної освітньо-культурної синергії.
Отже, європейській освіті з українською душею та розумом бути! Йдемо вперед, до Перемоги! “